Людмила Петрановська: Ми готуємо дітей до позавчорашнього світу

І дуже часто, коли дитина не вчиться, не працює, нічого не робить, не можна сказати, що вона прогулює школу, тому що вона тусується з друзями. Ні, вона і з друзями не тусується, вона взагалі нічого не робить.

Майже щоразу, коли у батьків питаєш, що було раніше, там в досвіді, в анамнезі, виявляється історія цього всього бурхливого раннього розвитку, коли дитину тягали, вчили, впихали в його голову і те, і се, п’яте-десяте. І стільки було очікувань, такий здібний хлопчик, така подає надію дівчинка, така цікава дитина, потрібно їй побільше дати, тому що у неї стільки талантів, і усі треба розвинути.

І коли дитина роками живе в цьому стані, коли у неї відібрано пульт керування, коли вона відчуває себе якиймось пішаком, якого переставляють, в якийсь момент, коли вона стає підлітком, у неї відбувається криза ідентичності і вона розуміє, що єдиний спосіб повернути свою суб’єктність, повернути собі своє управління – це просто страйк. Прихильники ненасильства сідають на асфальт, зчіплюються між собою руками і надають можливість поліції їх розтягувати. Вони не б’ються, не тікають, а ось так от, пасивним опором висловлюють свою волю. Так само дитина.

Які якості будуть потрібні дітям в майбутньому?

При цьому весь сучасний світ вимагає прямо протилежного – залучення, захопленості, жвавості. Фахівці виділяють чотири компетенції, які будуть найбільш потрібні дітям в тому світі, який настає і вже настав частково. Їх називають чотири «К»: комунікація, кооперація, креативність і критичне мислення. Я зараз повільно назву ще раз, а ви про кожне подумайте, як з ними обходиться наша сьогоднішня школа.

Комунікація. Що відбувається, коли у нас діти спілкуються на уроці, вчимо ми їх різноманітним способам спілкування? Я якось проводила тренінг з учителями, і там якраз були молоді хлопці, які ще не порвались повністю в дим.Але з людьми старшого віку вони просто брешуть, як дихають. І коли ми з ними робили таку вправу – якою ми хочемо бачити дитину на уроці, ті прямо сказали «німою і паралізованою». Правда, зручно ж? Завуч або директор ніколи вам такого не скаже, вони скажуть: «Ми хочемо, щоб у дітей розвивалася особистість, щоб вони були активними громадянами». «Петров, рот закрий і сядь». Яка комунікація?

Багато батьків з претензією кажуть: «Та він у школу ходить, щоб тусуватися і спілкуватися». Господи, хоч хтось в школу ходить, щоб вчитися тому, чому справді треба вчитися, слава Тобі Господи! Діти взагалі дуже винахідливі, їм можна створити абсолютно не підходящу для навчання атмосферу, вони все одно знайдуть, як там повчитися. Вони дуже люблять вчитися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *