Людмила Петрановська: Ми готуємо дітей до позавчорашнього світу

Екзотичні хобі у людей завжди залишаться. Через 15-20 років екзотичним хобі стане вміння водити автомобіль, так само як зараз комусь по приколу і він на конячці вміє кататися. Люди шукають спеціальні місця, де цьому вчать і беруть за це гроші немалі, і катаються для задоволення. А колись було ненормально, щоб люди не вміли скакати на коні.

Це було неможливо, це був серйозний такий провал у підготовці, в соціалізації. Усе це змінюється, і за великим рахунком ми не можемо навіть передбачити, куди і що рухається.

Давайте зараз подумаємо, чим ми займаємося в цій ситуації. Ми займаємося тим, що як і раніше переживаємо за дітей і намагаємося прищеплювати їм ті ж погляди, ті ж уявлення про те, що правильно, що краще, що гірше, які були у наших батьків, у наших предків.

Коли у вас занадто круті сходи, ви інстинктивно хапається за поруччя. Коли відбувається занадто швидкий темп змін, люди інстинктивно хапаються за ностальгію і думають: «От як добре було раніше». Чули ностальгічні: «Ось раніше в радянській школі добре вчили», «А ось раніше там діти слухалися батьків», «А ось раніше діти поважали», «А ось раніше діти книжки читали»? Психологічно це дуже зрозуміло.

Інше питання: ти тужи – не тужи, а лінія часу знаходиться в одному напрямку. Звичайно, можливо, у нас трапиться всесвітня релігійна фундаментальна революція і ми знову всі будемо ходити в паранджах або в чому там вийде, або станеться ядерна війна, і ми будемо знову пастками ловити кроликів двоголових і розпалювати від сонця багаття, але це вже зовсім форс-мажор, який ми теж не можемо розрахувати і припускати.

Можливо, має сенс вчити дітей розпалювати багаття від сонця. Але ми все-таки сподіваємося на кращий варіант, що у всіх вистачить мізків до такого не довести.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *