Про те, як роботи залишать нас без роботи і здешевлять наше життя


Страх перед роботами отруює життя вже не одного покоління. На фото вище – обкладинки двох американських журналів з різницею в 60+ років. Так і хочеться сказати: «а віз і нині там». Але не вийде. Тому що за минулі роки роботизация витіснила сотні тисяч людей із їхніх насиджених робочих місць.

Притому що електронна начинка у тих роботів була набагато менш досконалою, ніж зараз…

Добре відомі апокаліптичні прогнози на майбутні 20-30 років. Згідно з ними, по всьому світі свої робочі місця втратять десятки мільйонів людей. Їхню роботу візьмуть на себе роботи – швидше, якісніше, дешевше.

Зрозуміло, у цієї медалі є й зворотний бік. Підвищення продуктивності праці і скорочення витрат виробництва відкриває магістральний шлях до зниження цін. Слабким аналогом може виступати, наприклад, перенесення цілого ряду промислових галузей в Китай, де робоча сила була дешевшою, а капітальні витрати нижчими. Це, наприклад, майже вбило легку промисловість в країнах-середняках колишнього СРСР, які виявилися нездатними конкурувати з китайським ширвжитком ні за ціною, ні за унікальними якостями.

Ніхто не сперечається, наші ткацькі, швейні, взуттєві і т.п. фабрики – ті, що не закрилися в 1990-і – ще пихтять. І деякі їхні власники навіть непогано себе почувають, чого не скажеш про найманих працівників. Проте, завдяки в тому числі Китаю реальна купівельна спроможність їхніх мізерних зарплат, мабуть, вищеа, ніж була в СРСР. Принаймні, в перерахунку на той же ширвжиток, техніку і навіть їжу.

У певному сенсі роботизация точно так само придавить ціни. І є варіанти майбутнього, за яких якийсь мінімум людських потреб буде забезпечено безумовним основним доходом, що виплачуються всім просто так. А джерелом коштів на нього, можливо, стануть податки на роботів.

На іншому полюсі буде щось ексклюзивне – і робоча сила, і товари. Ціноутворення там буде вестися за своїми законами, теж ринковим, але з певною специфікою.

Невеликою ілюстрацією до такого ексклюзиву можуть виступати все ті ж дві обкладинки. Якщо ви подивіться на ціни, то побачите, наскільки подорожчали паперові тижневики в США. Для більшої наочності – ось той же The New Yorker 60-річної давності.

За 60 років він подорожчав в 45 разів! Що відповідає інфляції на рівні 6,5% на рік. А ось якщо перерахувати по середньому індексу споживчих цін за той же термін, то ціна номера повинна була б складати 1,81 дол. Різниця майже у п’ять разів – це і є переплата за унікальність.

Так от, щоб не боятися навали роботів, потрібно бути всього лише унікальним і тому – користуватися попитом. Ви вже вигадали щось в цьому сенсі для себе? А для своїх дітей, яким доведеться зіткнутися з цією проблемою в повну силу?

Джерело: https://a-nalgin.livejournal.com/1437599.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *